В Долині нарцисів розпочався сезон цвітіння

На Закарпатті заквітла Долина нарцисів.

Експерти прогнозують, що цього року помилуватися унікальною долиною приїдуть близько 20 тисяч туристів із всієї України та із-за кордону.

Долина нарцисів — заповідний масив, що розташований в урочищі Кіреші, за 4 км від міста Хуста Закарпатської області. З 1992 року у складі Карпатського біосферного заповідника, що входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Площа 256,5 га. Статус — з 1992 року. Керуюча організація — Карпатський біосферний заповідник.

Заповідник розташований на висоті 180–200 м над рівнем моря, в північно-західній частині Хустсько-Солотвинської улоговини, на стародавній терасі Тиси. Заповідна територія займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець. Поряд з природніми водотоками на території масиву розташовані штучні — канали меліоративноі системи.

Існує кілька легенд про Долину нарцисів. Одна з них розповідає, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення: він закохався в себе і помер на березі від туги.

За іншою легендою, колись у сиву давнину в Хустському замку жили князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста проводив життя гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок — це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони стали крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори. Ваза розбилася об скелину та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що придолинок вкритий біло-зеленим нарцисовим килимом.

Популярна народна легенда, за якою поява унікальної Долини нарцисів пов'язана з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. За цією легендою у серпні 1690 року в селі Нанково у місцевості, що має назву «Полянки», з'явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря поля, на якому відбулося явлення, з пропозицією побудувати на цьому місці храм або каплицю, як цього вимагала християнська традиція. Землевласник відмовив громаді, ікону поставили на підводу, запряжену волами, і спробували вивести. Але воли не рушили з місця, оскільки ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю довелося підганяли волів батогами, і мимохіть він влучив батогом в ікону. Від удару на лику Богородиці з'явився шрам, а з очей потекли сльози. За святотатство рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли по долині вздовж річки Хустець. За переданням, уздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси.

Кажуть також, що, коли вороги захопили Хустський замок, мешканці міста принесли їм у дар подушки, набиті нарцисами, буцімто як знак покори і пошани до переможців. Вражі вояки не знали, що нарциси — отруйні квіти, а отже, заснувши на «нарцисовій» подушці, людина може і не прокинутися.

Наразі долина квітне лише частково, пік цвітіння очікується на травневі свята. 

Джерело: http://zik.ua/